Батьківський лекторій

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь-ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені ,що, коли, чому кожен із нас має робити у ньому.

3. Мої ручки ще маленькі- не очікуйте від них досконалості , коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4. Мої почуття ще недозрілі- прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені треба заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

 

СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ

1. Не вважайте дитину своєю власністю — вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, — допоможіть їй стати собою.

4. Запам'ятайте: найголовніший ваш обов'язок — розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Почуйте серцем голос Вашої дитини

• Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.

• Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

• Дозвольте у міру моїх сил сідати» соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

• Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую «Забагато, задовго, зачасто»

• Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шука­ти і досліджувати.

• Не Ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

• Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

• Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зро­зумілі.

• Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні і лагідні люди.

• Нехай тут царює мир — передумова мого розвитку.

• У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу

• Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися - радіти з усього, хоч би навіть і з найбіль­шої дурнички.

• Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

• Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

• Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.

• Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

• Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життям і його трудно­щами.

• Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також «як» і «чому.

• Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

• Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

• Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

• Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

• Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.

• Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

• Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

• Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедли­вий і виправданий.

 

Пам’ятка батькам від дитини.

27 дитячих прохань

1. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов'язково нада­вати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.

2. Не бійтеся бути вимогли­вими до мене. Я надаю перевагу саме такому ставленню. Це доз­воляє мені визначатися.

3. Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати слід лише на силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.

4. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто прагнути у всіх випадках залишити останнє сло­во за собою.

5. Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати; це по­хитне мою віру у вас

6. Не піддавайтеся на мої про­вокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, аби розд­ратувати вас. А то надалі я нама­гатимуся досягти ще більших «перемог».

7. Не засмучуйтеся занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили.

8. Не змушуйте мене почува­тися меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, став­ши «плаксою».

9. Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити сам: я ви­користовуватиму вас, як обслугу.

10. Не дозволяйте моїм «по­ганим звичкам» притягувати до мене надмірно вашу увагу. Це лише надихне мене на їх засво­єння.

11. Не нарікайте на мене у присутності сторонніх людей.

Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

12. Не намагайтеся обговорю­вати мою поведінку в розпал конфлікту. За деякими об'єктивни­ми причинами мій слух притуп­ляється в цю мить, а бажання співпрацювати з вами пропадає. Буде нормальним, якщо ви зро­бите якісь кроки, але давайте по­говоримо про це пізніше.

13. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись» що я чудово розумію, що таке «добре» і «погано».

14. Не змушуйте мене відчу­вати, що мої провини - смер­тельний гріх. Я маю навчитися робити помилки без відчуття, ніби я ні на що не здатний.

15. Не чіпляйтеся до мене і не буркотіть на мене. Якщо ви будете це робити, я повинен буду захищатися, прикидаючись глу­хим.

16. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді сам не розумію, чому чиню так, а не інакше.

17. Не піддавайте надто вели­кому іспиту мою чесність. Заля­каний, я легко перетворююсь на брехуна.

18. Не забувайте, що я люб­лю експериментувати. Саме так я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.

19. Не захищайте мене від наслідків моїх власних помилок. Я вчусь на власному досвіді.

20. Не звертайте забагато ува­ги на мої маленькі хвороби. Я можу звикнути отримувати задо­волення від поганого самопочут­тя, якщо це привертає до мене стільки уваги.

21. Не намагайтеся здихатись мене, коли я ставлю відверті за­питання. Якщо ви не будете на них давати відповіді, я буду шу­кати інформацію десь на стороні.

22. Не відповідайте на мої дурні та безглузді запитання. Якщо ви будете це робити, то через деякий час помітите, що я просто хочу, щоб ви постійно мене бавили.

23. Ніколи не натякайте, що ви є досконалі й безгрішні. Це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.

24. Не хвилюйтеся, що ми з вами проводимо мало часу. Го­ловне те, як ми його проводимо.

25. Нехай мої острахи не ви­кликають у вас надмірного хви­лювання, інакше я буду лякати­ся ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

26 Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розу­міння й підтримки, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається, а прочуханка, здається, ніколи.

27.Ставтеся до мене так, як ви ставитесь до друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Я вчусь, на­слідуючи приклади, а не під впливом критики.

І, крім того, я вас так сильно люблю, будь ласка, поверніться до мене з любов'ю.

Що робити з жадібною дитиною?

Небажання будь-чим ділитися, безкомпромісний захист свого «майна» і невтримне прагнення привласнити чуже — ці основні ознаки жадібності звичайно виявляються в дітей у дошкільному віці. Що це — вроджена порочні чи поганий вплив? Не те й не інше — кажуть фахівці з дитячої психології.

З ПОГЛЯДУ МАЛЕНЬКОЇ ДИТИНИ...

Більшість дошкільнят ще не повністю засвоїли по­няття «це — моє, а це — твоє». З погляду маленької ди­тини, правила власності заплутані й суперечливі. Ну, скажімо, чому мама гнівається, коли я хотів узяти цукерку з магазинної полиш, адже зовсім недавно вона сама давала мені таку саму вдома?.. Крім того — і це вже «наша специфіка», можливо, пов'язана з недавнім радянським минулим, — деякі батьки чомусь вважа­ють, що вони мусять боротися з природним відчуттям власності, що прокидається в дитині. Наявний подвій­ний стандарт. З одного боку, «правильні» батьки за­кликають дитину до щедрості: «Дай Оленьці совочок! Не будь жадібною!, а з іншого — вона бачить, що самі батьки ні з ким особливо не діляться своїми власними речами. У результаті в ній наростає образа та бунт.

ЯКІ ЯКОСТІ ФОРМУЮТЬСЯ ДО МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ?

Совість, мораль і відчуття провини в дітей розви­ваються поступово й формуються лише до молодшо­го шкільного віку. Без допомоги батьків тут не обі­йтися. Тому не забувайте за кожної зручної нагоди тими словами й нейтральним тоном. Приміром: «Це Миколчина машинка. Ти можеш гратися з нею у нього в гостях, але тобі слід залишити її, коли ми зберемося додому»; «Ці цукерки належать магазину, щоб їх узя­ти, ти повинен дати продавцю гроші». Якщо ви ви­явили, що ваша дитина привласнила чужу іграшку, не сваріть і не карайте її, а просто скажіть, що влас­ник іграшки засмутиться, побачивши, що вона зник­ла. І головне — не забудьте її обов'язково повернути. Пам'ятайте, ви не ставите за мету присоромити ди­тину — ви повинні навчити її того, що далеко не всім у світі вона може розпоряджатися.

ОЩАДЛИВІСТЬ ЗАМІСТЬ ЖАДІБНОСТІ – ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ

Американські психологи пропонують кілька простих правил, з допомогою яких батьки можуть приборкати природну людську схильність дитини до жадібності, перевівши її в «мирне русло» ощадливос­ті та хазяйновитості, й одночасно виховати в дитині доброту і шляхетність.

Навчіть дитину складати список бажаних речей. Добрий момент для старту — наближення якихось свят або дня народження. Поясніть, що малюк не може отримати все відразу з цього списку, тому важливо скласти його в пріоритетному порядку. У та­кий спосіб ви навчите дитину вибирати найважливі­ше й жертвувати другорядним.

Зі старшою дитиною ви можете скласти список того, що самі б хотіли отримати від неї. Це може бу­ти: намальована листівка, вивчений віршик чи пі­сенька тощо, чого не можна купити за гроші. Праг­ніть, щоб дитина зрозуміла: йдеться не про вимаган­ня, а про те, що всі ми намагаємося зробити одне од­ному приємне, і найкращий спосіб для цього — дати людині, яку ми любимо, те, чого вона по-справж­ньому прагне.

Учіть дітей, що цін­ність багатьох речей, та­ких як книги чи музика, мало залежить від їхнього грошового ' еквівалента. Але не переборщіть, щоб не розвинути снобізм, який є іншим втіленням того самого речизму.

Стимулюйте захоплен­ня тривалого характеру, такі як колекціонування, причому краще збирати те, що коштує недорого (наприклад, поштові лис­тівки), а то й зовсім без­платне (листи, камінці, черепашки...).

Пам'ятайте, що най­кращими хобі є ті, які розвивають у дітях твор­чість і винахідливість, а не ведуть до регулярних покупок.

Не перетворюйте відві­дини магазинів у найваж­ливіший сімейний захід. Знайдіть цікавіші альтер­нативи, для спільних справ із дітьми.

Виявляйте творчість у придумуванні сімейних розваг, які не призводять до великих витрат і не потребують високотехнологічного, отже, доро­гого устаткування: прогу­лянки лісом, гра в м'яч чи бадмінтон, пікніки, ку­пання в річці...

Прищеплюйте імунітет до впливу реклами. Коли вам трапляється побачити рекламний ролик разом із дитиною, поясніть їй, що компанія, яка виробляє то­вар, хоче переконати вас купити його, навіть якщо він вам зовсім не потрібний.

Протидійте впливу шкільних і дворових приятелів, які надто переймаються знаками матеріального доб­робуту. Завдання важке, але здійсненне, якщо тільки ви не втратите духовного контакту з вашим нащад­ком, що дорослішає.

Змалку привчайте дитину до нескладних доручень, які вона обов'язково має виконувати. Не давайте їй кишенькових грошей, коли ці обов'язки не викону­ються.

Заохочуйте прагнення до цільового накопичення.

Діти, котрі отримують усе, що їм заманеться, задар­ма, позбавлені радості, яка супроводжує усвідомлен­ня того, що вони витратили власні, заощаджені ки­шенькові, а то й зароблені гроші на бажану річ.

Запропонуйте дитині доглядати за кімнатними рослинами чи домашні­ми тваринами й заодно поясніть, як важливо лю­бити й піклуватися про все живе.

Розвивайте в дитини співчуття та симпатію до тих, у кого всього менше. Коли вона трохи підрите, розширюйте її погляд на навколишній світ. Розка­жіть їй про те, що й нині на землі є чимало надзви­чайно бідних людей і ді­тей, яким нічим гратися й часто буває нічого їсти.

Учіть дитину радості давати й дарувати. Не упустіть можливості надати їй привід і шанс відчути, як приємно бути доброю — дарувати, ро­бити добрі справи й у від­повідь отримувати подяку від друзів та рідних.

НАЙДІЄВІШИЙ МЕТОД ВИХОВАННЯ

Люди будь-якого віку краще відгукуються на метод пряника, ніж бато­га, тому не забувайте хва­лити дитину, коли вона виявляє співчуття, чес­ність, турботу й відпові­дальність, хай навіть у своєму дитячому, 

«малому масштабі» — ну, приміром, поспішає підняти соску, що випала з рота молодшої сестрички.

І, нарешті, погляньте на себе. Адже найдієвіший метод виховання — це власний приклад. Перевірте, чи достатньою мірою ви самі добрі, щедрі та спра­ведливі. Чи немає у вас звички при дітях із заздрістю обговорювати зарплати, квартири, машини та одяг сусідів і товаришів по службі? Чи не забиваєте ви свою одежну шафу або кухню непотрібними речами, купленими для поліпшення настрою? Чи не намага­єтеся ви «відкупитися» від вашої дитини, вручаючи їй кишенькові гроші й купуючи обновки, аби лиш вона дала вам спокій чи не почувалася гіршою за ін­ших? Якщо ви відповідаєте «так» на ці й схожі запи­тання, можливо, не тільки вашій дитині, а й вам са­мим потрібно навчитися стримувати свій надмірний матеріалізм.